Чатує в століттях Чернеча гора - Твори членів "Зимової вишні"

Твори членів "Зимової вишні" надруковані у віснику III-го міжнародного поетичного конкурсу "Чатує в століттях Чернеча гора"

(розгорніть публікацію, натиснувши на її заголовок, або на слово «Детальніше»)

Наталія Циганова

ВИДИМО,
НЕ ТЕ ЧИТАЛИСЬ КНИГИ

Видимо, не те читались книги.
В них не те абзацы на закладках.
В д́олжных ударениях интриги
Лучше б перелистывать в перчатках.

От того теперь отвратно–мерзко
За салютов гвоздь пенсионерам…
И за «нагло», что сменило «дерзко»,
Плавно обволакиваясь верой.

От висящей рядом атмосферы,
Залит́ой по чуб телеугаром,
От которой хочется с партером
Наследить душой по ближним барам.

Над своим не признанным надгробьем
(но уже, практически, в законе)
Доброе, отвергнутым уродом,
Рвёт странички старых книг–канонов.

Ну да, может, всё не так паршиво…
Парус реставрируем в «при жизни».
Да заменим классикою чтиво.
Чтоб не пристыдить собой Отчизну…

Світлана Кринична

ВЕТЕРАН

Весняним клекотом у небі журавлі –
Тонка вервечка поміж хмар курличе.
Журбою з ними повертаються жалі
У пам’ять, як у храм душі покличуть.

Поля згадаються, де йшов нерівний бій
І гинули солдати України,
Де кожен кожному був найрідніший, свій –
Гаряча кров, мов кетяги калини.

З них хтось не долюбив, не жив – не встиг,
Війни горнило дихало бідою.
Десь в піднебесся поглядом застиг
Рубіж життєвий, що пробіг рікою.

Стоїть у роздумах старенький ветеран –
Живий герой країн цілого світу.
За друзів п’є він фронтові свої сто грам,
Тремтячою рукою ставить квіти.

Життя розвіявся у небі вічний плин –
Журбу-біду зустріли діти-онучата.
Тужливо в травах сумом стелиться полин
І гірко плаче Україна-мати.

Алла Гавришко-Бабічева

ОДНАЖДЫ УТРОМ

Так хочется в рутину красок
Холста безликого утра
Вписать поспешно без опасок
Войны победное «Ура!».

Так хочется бежать по полю
Без страха от растяжек мин
Весенней, сочною травою

Один с «победой» на один.

Упасть в овраг шумящим ветром
Не под истошный «градов» свист –
Под трель, раздавшуюся где-то,
С небес скатившуюся вниз.

Ловить, придя домой устало,
Под мирным небом голубей
Вдруг ощутив, что всюду стало
На свете всё вокруг добрей.

Так хочется однажды утром
На тонких струнах тишины
Поведать всем простое чудо
О том, что в мире нет войны!